26 лютого усі православні християни відзначали Прощену неділю, яка завершувала Сиропусний тиждень. У цей день на території Свято-Воскресінського храму, що у смт. Віньківцях, з благословіння отця Михаїла пройшло веселе свято «Сирничок». Його підготували учні старшої групи «Паростки добра» духовно-просвітницького центру «Держава», що діє при храмі.

Це світле християнське свято розпочалося із Божественної Літургії. Божий храм був переповнений прихожанами. Усі йшли, щоб молитися та попросити пробачення у Господа Бога, у своїх ближніх, та простити усім напередодні Великого посту.

Коли служба Божа завершилася, усі люди зійшлися біля храму, щоб подивитися на святкове дійство. Із благословіння отця Михаїла учитель А. С. Біла розпочала захід словами привітання і побажала усім християнської любові. Далі захід прекрасно вели дівчата: Валерія Жук та Тетяна Томак. Вони запросили на свято веселу Масницю – гарну дівчину, яка була заквітчана, покрита хусткою, вбрана у вишиту сорочку і розкішне вбрання. Хор дівчат привітав її веселою піснею. Усі присутні: дорослі і діти з радістю підспівували та підтанцьовували. Нашій гості це дуже сподобалося, і вона не відмовилася ще повеселитися. Тому для учнів були організовані цікаві конкурси. Кожна група мала змогу позмагатися, зокрема наймолодша – «Ангелятка» брала участь у грі «Варенички», середня – «Промінь духовності» у конкурсі «Млинці у мішку», старша – «Паростки добра» і підліткова – «Світоч» змагалися між собою у конкурсах «Весняні кульки» та «Стрибки по купинам». Емоції переповнювали кожного, усі раділи, підтримували один одного, аплодували, сміялися. А Масниця не стояла осторонь, а грала з усіма. Усі забави оцінювало компетентне журі у складі отця Михаїла, отця Андрія, матушки Любові та Чернюк Н. П.

Деталі
Перегляди: 142


Управління Уманської єпархії Української Православної Церкви вважає за потрібне публічно висловити свою підтримку мужньої громадянської позиції голови Черкаської обласної ради Олександра Івановича Вельбівця.

В часи політичної нестабільності і непевності суспільного життя в Україні звичним стало явище духовно-морального релятивізму. Політики, громадські діячі та пересічні громадяни змінюють свої погляди та переконання, в тому числі релігійні, в залежності від політичної кон'юнктури та суспільної думки, яку створюють ЗМІ. Це стає підґрунтям для непорозумінь і навіть конфліктів на рівні територіальних громад, родин і окремих громадян. Ті, хто ще вчора святкували одні й ті ж свята, ходили до одного й того ж храму, сьогодні ворогують між собою части лише на підставі газетної статті чи телевізійного сюжету, в яких уміла, але недобра рука журналіста виставила у неприглядному світлі ту чи іншу організацію чи групу людей.

На цьому тлі особливу повагу викликає вчинок голови Черкаської обласної ради Олександра Івановича Вельбівця, котрий із трибуни Обласної ради публічно засвідчив: кожна людина має право на власні релігійні переконання і вона не повинна зазнавати будь-яких утисків через свою віру. Позиція, яку озвучив Олександр Іванович, є виваженою, твердою та по-християнськи сповідницькою. Олександр Іванович відкрито і чесно визнав: «Як громадянин я маю визначене Конституцією право вирішувати, прихожанином якої Церкви, якої конфесії я маю бути. Найголовніше – те, щоб у моїй душі, у моєму усвідомленні була віра в Господа. Це – найперше. Друге: я залишаюся у тій Церкві, в якій мене хрестили після народження, в якій мене вінчали, в якій я причащаюся. Якщо я буду змінювати свої погляди щодо релігії залежно від політичних процесів у світі і взаємовідносин із різними державами, то це буде не віра, а данина моді». Суворо дотримуватися законів України у своїй професійній діяльності, твердо стояти на позиції свободи особистості та невідступно слідувати віровченню і духовно-моральним настановам своєї Церкви – ось зразок життєвої позиції громадянина, патріота і християнина.

Особливо варто відзначити мудре розуміння Олександром Івановичем проблеми подолання церковного розколу в Україні. Не за вказівкою «згори», а саме через загальнонаціональне каяття і примирення, через які треба шукати шлях вирішення проблеми церковного розділення в Україні, та й інших проблем, які розділяють нині українців.

Схвально оцінюючи мужню позицію голови обласної ради, закликаємо всіх вірних нашої Єпархії твердо стояти у вірі, бути патріотами своєї держави та не боятися відкрито свідчити про свої переконання, наслідуючи приклад Олександра Івановича Вельбівця.

Прес-служба Уманської єпархії УПЦ

Деталі
Перегляди: 157


Седмиця, що наступає після неділі Блудного Сина, називається неділею М’ясопусною, або ще по-іншому – неділею про Страшний Суд. М’ясопусна неділя – це вже останній день перед Великим постом, у якому ще дозволено їсти м’ясо. Звідси й назва цієї неділі – м’ясопуст, що значить відпущення, покинення м’яса. Але, звичайно, тут малися на увазі ті часи, коли перші християни дотримувалися посту дуже строго.

Неділя про Страшний Суд – це друга назва, бо цього дня читається святе Євангеліє, в якому Ісус Христос говорить про Страшний Суд та про вічну нагороду для праведних і вічну кару для грішних. Ісус сьогодні не бажає нас залякати, стривожити, Він всіляко бажає збудити кожну людину зі сну, в який впадає особа, коли не хоче жити, як велить Христос.

Деталі
Перегляди: 158


Голова Черкаської обласної ради Олександр Вельбівець під час п’ятничної сесії заявив, що ймовірніше відмовиться від посади, ніж зрадить своїй вірі. На цьому він наголосив, відповідаючи на запитання депутата від ВО «Свобода» Володимира Зуєнка, чому він підтримує Українську Православну Церкву, – повідомляє Спілка православних журналістів з посиланням на “Прочерк”.

– Як посадова особа я не надаю жодної переваги якійсь конфесії, – зазначив Олександр Вельбівець. – Жодної! Але як громадянин я маю визначене Конституцією право вирішувати, прихожанином якої церкви, якої конфесії я маю бути. Найголовніше – те, щоб у моїй душі, у моєму усвідомленні була віра в Господа. Це – найперше. Друге: я залишаюся у тій церкві, в якій мене хрестили після народження, в якій мене вінчано, в якій я причащаюся. Якщо я буду змінювати свої погляди щодо релігії залежно від політичних процесів у світі і взаємовідносин із різними державами, то це буде не віра, а данина моді. Але віра – це моє внутрішнє глибоке відчуття, і я міцно стою на позиціях канонічної православної церкви.

Олександр Вельбівець ще раз наголосив, що як посадова особа він не принижує ніяких інших конфесій.

Деталі
Перегляди: 151


20 січня, з благословіння отця Михаїла діти духовно-просвітницького центру «Держава» відвідали Національний музей історії України у Другій світовій війні, що у місті Києві. Повернувшись додому, на занятті вони писали твір-роздум «Війна – глобальна трагедія для людства». Цитуючи рядки із дитячих творів, хочемо поділитися з вами їхніми думками.

Деталі
Перегляди: 179