В суботу, 22 листопада свята Церква вшановує пам’ять ікони Божої Матері Скоропослушниця. У селі Дашківці Віньковецького району у храмі Великомученика Пантелеймона знаходиться копія ікони, написана на святій горі Афон афонськими монахами. У цей день на святкування до селян завітав  Митрополит Хмельницький та Старокостянтинівський  Антоній.  Він разом із п’ятнадцятьма священиками району возніс свої молитви  до Бога, звершив Божественну Літургію. На святкування під покров Божої Матері стеклось багато християн, які Її люблять, звертаються до Неї у своїх молитвах.

У п'ятницю, 14 листопада настоятель Свято - Воскресінського храму отець Михаїл, за сприяння Благодійної організації «Фонд родини Кольгофер», возив вчителів та учнів Духовно-просвітницького центру у місто Хмельницький для показу виставки ляльок-мотанок у Хмельницьку обласну бібліотеку ім. Тараса Григоровича Шевченка. Ми показали свої вироби: мотанки, ангелята, сніговички, картини, вишиті хрестиком та бісером, вишиті рушники, які виготовили власними руками. Також взяли з собою матеріал для роботи.

Свята Церква як Христове Тіло об'єднує всіх охрещених вірних чи вони ще тут на землі, чи вже у славі в небі.

Смерть і поховання не припиняють стосунків християнської любові, що зв’язували живих із померлими під час земного життя останніх. Продовження цих зв’язків і здійснюється у молитовному поминанні покійних. За євангельським вченням, «Бог не є Богом мертвих, але живих. Бо у Нього всі живі». Христос помер і воскрес, аби володіти мертвими і живими, і Сам зійшов у пекло, щоб врятувати душі, які з вірою очікували на Його пришестя.

 Закінчується осінь. Це, мабуть, єдина пора року, коли так цінується кожен сонячний день, кожен сонячний промінь. Ніби ще вчора галасувало й сміялося веселе й пустотливе літо, а вже й листопад на порозі.

Бабине літо в розпалі. І прихожани Свято-Воскресінського храму використовують останні теплі дні осені для прибирання території храму. Бажаючих прибрати маленьке Царство Боже і заявити Богу про себе 10 листопада 2014 було дуже багато.

Робота, як-то кажуть, кипіла.

..........

 Все зайве було зібрано и винесено. Очищена и прибрана територія милувала око.

Це було не просто прибирання. Це своєрідне "прибирання" території душі людської, після якого помітнішою стає краса зовнішня і внутрішня, і з'являється щось таке незбагненне, гарне та хороше, що не дає засмітити храм душі людської, дозволяє вірити в прекрасне й жити в гармонії з оточуючим світом.