В автомобильной аварии под Фастовом в Киевской области погиб Валентин Серовецкий – «священник» УПЦ КП, известный проведением утренних молебнов на сцене Евромайдана, а впоследствии благословлявший первые батальоны перед отправкой их воевать на Донбасс. Об этом сообщает батальон «Айдар» на своей странице в Facebook

Впоследствии Серовецкий в статусе капеллана окормлял батальон «Айдар» во время войны на Донбассе, причащал главу «Правого сектора» Дмитрия Яроша.

 

Микола Данилевич: "Нашим "ура-патріотам" всюди чудиться "рука Москви"

Смішно, панове!

Не прикривайте ура-патріотизмом свою неосвіченість, а інколи і дурість!
Нашим "ура-патріотам" всюди чудится "рука Москви". Доходить до смішного. В Полтаві на зовнішньому фасаді Самсонівського храму, що побудований на честь перемоги над шведами у Полтавській битві в 1709 році, зображений російський цар Петро І, копита коня якого топчуть прапор ШВЕЦІЇ. Один депутат з Тернополя побачив це зображення і подумав, що це прапор України. І почалося. Храм УПЦ МП, російський цар Петро І топче український прапор! Гвалт!
При цьому, за словами співробітників музею історії Полтавської битви, на території якого знаходиться цей храм, картина написана 3 (!) роки тому.
Коли депутату вказали на його помилку, то він заявив, що "большинство прихожан и посетителей храма не могут различить такие тонкости и разницу между шведским и украинским флагами, как некоторые умные пользователи сайтов".
Так от! Нехай депутат не думає, що "большинство прихожан" мають такий самий освітній рівень, як і він сам. В тому то й одна з наших основних проблем, що у владі в нас навіть не "село", а "сИло", яке не в стані відрізнити український прапор від прапорів інших держав.
Деталі тут: http://strana.ua/…/23376--tolko-petra-pervogo-eshe-ne-dokom…
P. S. Я би про це не писав, якби цю інфо не стали б розганяти у Фейсбуці люди, щодо освіченості яких я мав більш позитивну думку.
"Ура-патріотизм" якось негативно впливає на здоровий глузд.

Микола Данилевич: "Думки після конференцій..."

Приємно, що в місцях проведення різних конференцій є православні парафії інших Церков. Таким чином, не пропускаєш святкових богослужінь. Для священика це важливо. На Різдво Божої Матері (21 вересня) служив у Кракові, на Воздвиження Чесного Хреста (27 вересня) - у Варшаві, та ще й випало так, що співслужив за Літургією Блаженнішому Митрополиту Савві, Главі Польської Православної Церкви. Вчора, тільки я зайшов у вівтар під час всенощної, взяв благословення в Блаженнішого Савви, а він мені одразу: "Так, о. Міколай! Завтра служиш і говориш проповідь українською мовою!". "Благословіть!", - що тут ще скажеш)?

Сьогодні так і було, говорив проповідь українською в кафедральному соборі св. Марії Магдалини. Звичайно, в присутності Предстоятеля Церкви проповідувати - справа дуже хвилююча, але якось справився). Блаженніший, як тільки я зайшов після проповіді у вівтар, сказав "Дякую!" і благословив просфору. Така традиція кафедрального собору - проповіднику просфору.
А взагалі, коли заходиш в православний храм закордоном, таке відчуття наче додому приїхав. Церква, якими б автокефальними не були б її частини, є єдиною. Це велика Христова сім'я. Щиро жаль і якось прикро за тих, хто перебувають за межами тієї сім'ї та ще й озлоблюються та наговорюють на неї (сім'ю Христову), і при цьому кажуть, що хочуть ніби увійти до неї. Двері Церкви відкриті, але вони пхаються через вікна, шукають чорний хід, вишуковують тих, хто би зсередини якусь фіранку відкрив би і т. д. Церква - сім'я.
Хлопці, ну залізете ви через вікно, а далі? Як це сприймуть ті, хто в будинку живе?
Не хотів би писати про це в цьому тексті, але серце священика якось не заспокоюється, поки в нас така ситуація. Щиро бажаю, щоб все налагодилося. Запрошення є, воно дійсне, приходьте! Але, згідно з євангельською притчею, треба одягнути "весільну одежу", інакше є ризик того, що Господар будинку може запитати "друже, а ти як попав сюди без весільної одежі?" А що це за одежа? Церковність, мирний і смиренний дух, відсутність агресії, злоби і т. д. Таких чекаємо, приймаємо, обіймаємо! Більше того, як тільки побачимо таких людей на горизонті, чекати не станемо, побіжимо на зустріч, на шию впадемо, обнімемо, поцілуємо, перстень дамо, одежу нову, баранця (або порося) заколемо і святкувати й радіти будемо
!

Загострення стосунків між РКЦ та українськими греко-католиками набирає обертів. І справа не лише в тому, що УГКЦ вже давно спрацювалась, як проект. Складність ситуації лежить набагато глибше, на дні відносин між РКЦ та УГКЦ. Вони, доречі, останнім часом складаються не надто позитивно.

З усього очевидно, що українські греко-католики вже просто набридли Римському Понтифіку, чому є маса адекватних причин. Перша з них полягає в тому, що УГКЦ перестала виконувати свою функцію, в контексті якої ця конфесія мала бути перехідним етапом від Православ’я до католицизму. По-друге, претензії та апетити УГКЦ стають все більш зухвалими. Чого тільки вартує вимога уніатів щодо надання їм статусу патріархату, тобто фактичної незалежності від РКЦ.

Третім пунктом можна було би визначити закордонні зазіхання греко-католиків на потенційну римо-католицьку паству. Тут відкривається багатьом невідома сторінка про завуальовані конфлікти між РКЦ та УГКЦ в питаннях пастирської опіки української діаспори за кордоном. Очевидно, що Ватикан не хоче розвитку свого надокучливого сателіта. Особливо на тих територіях, де РКЦ спокійно тримала б перевагу без будь-якої сторонньої допомоги.

Насамкінець, варто було би відзначити стратегічні програші РКЦ у стосунках з православним світом через уніатство. В процесі офіційних зустрічей представників православного та католицького світів, останні всіляко стороняться греко-католиків, немов прокажених. Це очевидно також з тих спільних православно-католицьких заяв, де відкрито засуджується уніатизм. Класичні католики очевидно цураються свого породження в образі УГКЦ.

Довідка [1]:

1969 рік – римські первосвященики не підтримали ідею створення в Україні Києво-Галицького патріархату, висловлену на єпископській конференції Української католицької церкви;

1992 рік – не підтримали аналогічне рішення синоду Української греко-католицької церкви;

1975 рік – не знайшла підтримки з боку Ватикану ідея іменування греко-католицького кардинала Йосипа Сліпого патріархом. У Римі, на відміну від українських греко-католиків, вважають, що католицька кафедра, яка існувала до 1893 року, не є вакантною, а померлою, і для її відновлення немає достатніх підстав;

1996 рік – Папа Римський Іоанн Павло II без попередження України вивів з підпорядкування Львівської митрополії Перемишльську греко-католицьку єпархію і передав її голові Римо-католицької церкви в Польщі варшвському кардиналу Глемпу;

2002 рік – Рим в односторонньому порядку призначає о. Мілана Шашіка Апостольським Адміністратором ad nutum Sanctae Sedis Мукачівської єпархії Греко-католицької церкви з центром в Ужгороді. У 2011 році в Ужгороді було створено «Закарпатський греко-католицький союз імені Івана Маргітича», який зазначав, що Мукачівська єпархія не підпорядковується УГКЦ. На засіданні союзу скаржились, що «навіть офіційний вісник Ватикану називає Мукачівську єпархію «русинською». Існує пряма заборона єпископа поминати під час богослужінь голову УГКЦ, не заохочується вживання української мови в церквах».

Зпоміж наведених вище фактів особливу увагу привертає напруженість стосунків між УГКЦ та РКЦ в питанні опіки українців діаспори, особливо в Італії та Іспанії. Так нещодавно Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії Діонісій Ляхович заявив про те, що Ватикан створює штучні перепони для уніатів діаспори.

«Хоча ординаріат було створено ще в червні, але досі не відбулося жодного руху вперед. Я написав листа до ординарія (17.06.2016), вітаючи його з призначенням. Крім того, у цьому листі я висловив проханням про аудієнцію, бажаючи представити архієпископові стан наших громад в Іспанії і обговорити мою майбутню співпрацю як Апостольського візитатора. Проте досі не отримав відповіді», – повідомив Ляхович у своїй доповіді членів Синоду єпископів УГКЦ у Брюховичах.

Іншими словами, римо-католицький єпископат, який мав би сприяти розвитку уніатства серед діаспори, робить все можливе, аби хоч якось загальмувати цей процес. Також Діонісій Ляхович повідомив цікаві статистичні данні щодо чисельності греко-католиків в Італії, вказавши на те, що кількість громад не пропорційна кількості необхідних для їхньої опіки храмів. «Ми в Італії маємо шість власних парафій, але громад маємо 150. Коло 60 священиків служать стабільно. Крім того, є велика кількість монахів, монахинь, студентів, які постійно нам допомагають. Докладено багато зусиль, аби створити екзархат. Цей процес уже пройшов через Ватикан, дійшов до Конференції Єпископів Італії», – зазначив Ляхович.

Свідчення Ляховича вказують на те, що офіційна РКЦ абсолютно не сприяє розвитку уніатства за межами України. Така резервація греко-католицизму не в останню чергу пов’язана з тим, що греко-католики досить спокійно сприймають перебування на богослужіннях західного обряду. Тому блокування розвитку уніатства на Заході збоку РКЦ виглядає цілком обґрунтовано.

Подібна ситуація чітко вписується у загальну концепцію РКЦ, яка нещодавно оголосила «похід на Схід». Дії та заяви високопосадових осіб римо-католицької церкви свідчать про те, що такий проект, як греко-католицизм буде поступово закриватись. Це підтверджується і тією блокадою, яку Ватикан влаштував греко-католикам в країнах Євросоюзу.

Також дивує та легкість, з якою Ватикан приносить греко-католиків в жертву заради великої геополітичної гри РКЦ на міжнародній арені. Востаннє римо-католики поклали унію на вівтар перед РПЦ, намагаючись таким чином залагодити давній конфлікт між РКЦ та РПЦ на цьому ґрунті. Ні для кого не є таємницею, що Ватикан шукає будь-яких можливостей, аби зміцнити свої стосунки з Руською Церквою. Не можна заперечувати, що подібні «дарунки» можуть бути частиною з реалізації плану «походу на Схід».

Найдивніше те, що греко-католики смиренно ковтають образу за образою, знову і знову прославляючи свого Понтифіка. Українські уніати воліють не помічати загравань Папи з Московським Патріархом, разом з цим позиціонуючи себе патріотичною силою. І хоча Папа Франциск неодноразово висловлював позицію, яка зовсім не стикується з тезами, що їх висловлюють в Україні уніати, останні лишаються вірними Папському престолу, не помічаючи того, як їх затискають у кліщах.

Папа Римський, з позиції своєї непогрішимості, може чинити з греко-католиками що завгодно. Створивши проект під назвою «унія», в Ватикані всього лиш знайшли тих, хто буде виконувати всю брудну роботу, до якої греко-католики завжди брались з фанатичним завзяттям. Бажаючи заробити собі визнання в очах Папи, уніати не можуть змиритись з тим, що стали іграшкою в руках свого духовного провідника, і незважаючи на жодні «подвиги», так і залишаться не до кінця католиками та не повністю православними.

1. Олексій Шуба. Релігія в етнонаціональному розвитку України (політологічний аналіз). - Криниця, 1999. - 324 с., - С.266

Президент Олександр Лукашенко вважає, що в республіці має бути більше білоруських священиків. Про це він заявив у четвер на зустрічі з Синодом Білоруської Православної Церкви, повідомляє TUT.BY

«Ми розраховуємо на більш глибоку залученість церкви у соціальний процес. Дуже важливо, щоб православна церква продовжила сприяти зміцненню міжконфесійної злагоди в Білорусі, демонструючи зразок цивілізованих відносин», – підкреслив Олександр Лукашенко.

Президент зазначив, що БПЦ займає провідне місце в житті країни, проте є й інші конфесії. «Ми завжди мирно існували завдяки розумній, виваженій політиці держави і православної церкви щодо католиків та інших віруючих. Моя позиція однозначна: нам ділити в цьому світі нічого. Ви як потужна, велика конфесія маєте інших поважати і підтримувати», – упевнений голова держави.

Значущим напрямком діяльності церкви, зазначив Олександр Лукашенко, є виховання підростаючого покоління, залучення його до участі у різних соціальних проектах. «В країні створені прекрасні умови для навчання і праці, ведеться робота з підтримки талановитої молоді. Однак перед суспільством регулярно виникають нові завдання, у вирішенні яких необхідна більш активна участь церкви, – підкреслив білоруський президент. – Я не скажу, що держава і священнослужителі мало діють, але треба знайти той делікатний підхід, який властивий церкві в цьому процесі. Вона повинна мати ініціативи, освічені і високоморальні кадри. Тому держава надає і буде надавати всіляку підтримку духовним школам БПЦ у підготовці священнослужителів. Так, як і іншим церквам».

Президент також звернув увагу, що часто саме церква допомагає людям формувати відповідальне ставлення до життя і здоров'я. «На людину, яка самостійно не справляється зі своїми слабкостями і залежностями, голос священика часом справляє більший вплив, ніж розмови з рідними або зусилля медиків», – сказав голова держави.

Президент вважає, що інші конфесії мають взяти приклад з БПЦ та готувати священнослужителів з громадян Білорусі. «Тут повинні служити білоруси, нехай іноземці й є безмежно відданими нашому народові і державі. З перших днів свого президентства я проводжу цю лінію, насамперед щодо католиків. І зрушення разючі: дуже багато прийшло священнослужителів-білорусів в католицьку церкву», – зауважив Олександр Лукашенко.

Нагадаємо, у 2015 році Олександр Лукашенко висловив невдоволення службою деяких польських священиків у Білорусі. «Що стосується католицьких священнослужителів з Польщі, я не дуже задоволений службою деяких з них в Білорусі. Вони займаються не тими речами», – зазначив Лукашенко. Він не пояснив причини свого невдоволення, але розповів, що неодноразово говорив про це вищим ієрархам в католицькій церкві.

«Ми повинні готувати білоруських священнослужителів, щоб вони отримували освіту і служили в нашій церкві на нашій землі», – заявив тоді президент.

Незадовго до цього уповноважений у справах релігій і національностей Леонід Гуляко на засіданні, присвяченому підсумкам роботи держорганів у справах релігії та національностей, заявив, що деякі ксьондзи з Польщі пробують займатися політикою. «Їм не подобається наша країна, наші закони, керівництво. В таких випадках ми не погоджуємо продовження їхнього перебування в нашій країні».

Голова Юридичного відділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов вважає, що прийняті зміни в Податковому Кодексі України суперечать діяльності релігійних організацій в Україні. Про це він заявив на круглому столі «Законодавче регулювання статусу неприбутковості релігійних організацій».
      
Мова йде про те, що зміни у Кодексі суперечать природі діяльності релігійних організацій, яка пов'язана з милосердям та благодійністю. 

«На сьогоднішній день Податковий кодекс вимагає від релігійних організацій включити в свої статутні документи вимоги, які суперечать їхній діяльності, – заявив голова юридичного відділу УПЦ Олександр Бахов. – У зв'язку з цим сьогодні у Верховній Раді відбувся круглий стіл, присвячений законопроекту № 5050, який скасовує ці умови. Цей законопроект підтриманий всією релігійною громадськістю, яка представлена «Всеукраїнською радою Церков і релігійних організацій».      

Протоієрей Олександр Бахов зазначив, що відповідне звернення було направлено народним депутатам і голові ВР з проханням підтримки законопроекту № 5050.       

Круглий стіл пройшов під егідою МДО «Депутатське об'єднання з реформування податкового, митного і земельного законодавства України».

22 вересня у храмі Всіх Святих міста Конотопа відбувся форум ВГО «Союз православних жінок» на тему «Сім'я і суспільство». Про це повідомляє кореспондент СПЖ.

Участь у роботі форуму взяли, зокрема, Керуючий єпархією єпископ Роман, уповноважений з питань захисту прав віруючих єпархії протоієрей Олексій Родіонов. Свої доповіді вимовили голова організації О. В. Коваленко та гості з регіонів України.

На жаль, не обійшлося без неприємних інцидентів. Проведення форуму було заплановано в одному з навчальних закладів міста. Перед його початком до приміщення почали сходитись представники радикальних націоналістичних організацій, які блокували відкриття заходу. 

Через деякий час стало відомо про замінування приміщення. Оперативні служби здійснили перевірку і виявили «вибуховий пристрій», тому форум довелося перенести в інше місце. Проводяться слідчі дії.

Як стало пізніше відомо прес-службі єпархії, провокації стосовно учасників форуму планувалися заздалегідь.