“Не хочу же оставить вас, братия, в неведении об умерших (κεκοιμημενων), дабы вы не скорбели, как прочие, не имеющие надежды. Ибо, если мы веруем, что Иисус умер и воскрес, то и умерших в Иисусе Бог приведет с Ним” (1 Фес. 4: 13-14).

Субота на другому тижні Великого посту – особливий день. Вона є великопісною поминальною, під час якої в храмах особливо моляться за померлих. Тож і в Свято - Воскресенському храмі, 7 березня, відслужили заупокійну службу.

Святитель Афанасій, розмірковуючи про сенс батьківських субот, під час яких поминаються усі спочилі від наших днів до Адама, серед іншого зауважував: «Якщо б усі православні християни почали б молитися виключно тільки про своїх родичів і друзів, якою б за словом Євангелія була б їхня винагорода? Адже і грішники люблять тих, хто їх любить. А головне — в тому разі, коли кожний молився б лише за своїх, поминання тривало б недовго – кілька десятиліть після смерті — доти, доки живі ті, хто знав і любив нас. Але саме для того, щоб подолати невблаганний час та помолитися дійсно за всіх одвіку спочилих, навіть за тих, чиї імена стерлися з людської пам’яті століттями минулого, і встановлено в Православній Церкві традицію батьківських поминальних субот».

Наслідуючи його слова, в нашому храмі читались не лише поминальники прихожан, а й згадувались всі воїни, які загинули на полі брані, браття, сестри, батьки, на майданах і на Сході нашої держави, невинно убієних воїнів та православних християн. Нехай Господь упокоїть їхні душі у царстві небесному.