“Друг друга тяготы носите, и тако исполните закон Христов.”(послание святого апостола Павла к Галатам; 6;2)

25 червня у свято преподобного Онуфрія Великого, відбулася поїздка паломників Хмельницької єпархії до міста Києва. Серед них були і ми: прихожани Свято-Воскресінського храму, хористи, діти недільної школи з батьками, вчителі Духовно-просвітницького центру “Держава” (смт.Віньківці). З благословіння отця Михаїла під опікою матушки Любові ми відвідали величну святиню – Києво-Печерську Лавру. Щоб засвідчити свою любов та шану до нашого предстоятеля, ми взяли участь в урочистостях на честь Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

 

 

На площі перед Успенським собором відбулася святкова Божественна літургія. Передати наші почуття у коротенькій заміточці не можливо. Усю красу і велич свята не можливо й розумом охопити. Коли ми молилися на Божественній літургії серед такої кількості священства та мирян, у супроводі піснеспівів і церковних передзвонів у ту мить дійсно важко сказати чи ти перебуваєш на землі чи на небі. У ту мить відступають всі тяготи: втома і хвороба, негаразди і перепони, наклепи і гоніння, бо душа радіє і утверждається в вірі.

Митрополит Онуфрій закликав усіх православних молитися щодня. «Потрібно молитися кожен день. Вранці 10-15 хвилин, перед їжею і після їжі, коли ми йдемо і нічим не зайняті. Можна читати Іісусову молитву, або «Господи помилуй!" або «Пресвятая Богородице, спаси нас!», щоб мозок був зайнятий божественним справою. Тому що, коли в мозок вкладаються слова молитви, виникають думки, які несуть в собі добру і світлу енергію, яка просвітлює саму людину». Предстоятель привітав нас зі святом. Простими щирими настановами сповненими сердечної любові владика Онуфрій невідступно веде свою паству до Бога: «У кожної людини є душа, і Господь говорить: коли людина молиться, її душа повинна бути подібна пустелі. Не в сенсі спустошення, а в сенсі звільнення від суєти, пристрастей самолюбства і заздрості, ненависті. Коли ми звільняємо душу від цих духовних хвороб, вона стає духовною пустелею. Людина повинна час від часу заходити в цю пустелю, і там творити молитву, просити у Бога благодаті, щоб Він дав сил любити своїх ближніх, любити своїх ворогів і тих, хто ненавидить нас. Все це людина повинна просити в своїй душі - у своїй духовній пустелі».

Після богослужіння ми мали змогу прикластися до святинь лаври, подати записочки, відвідати церковну лавку.

Щоб діти трішки відпочили, ми відвідали Київський зоопарк, де всі бажаючі мали змогу милуватися красою Божого світу.

Висловлюємо щиру подяку за організацію поїздки батюшкові Михаїлу та матушці Любові, спонсорам за благодійну допомогу, перевізникам за комфортну подорож, усім добрим людям за молитву, любов та терпіння. Нехай береже вас Господь!

Прихожани Свято-Воскресінського храму