Свята Церква як Христове Тіло об'єднує всіх охрещених вірних чи вони ще тут на землі, чи вже у славі в небі.

Смерть і поховання не припиняють стосунків християнської любові, що зв’язували живих із померлими під час земного життя останніх. Продовження цих зв’язків і здійснюється у молитовному поминанні покійних. За євангельським вченням, «Бог не є Богом мертвих, але живих. Бо у Нього всі живі». Христос помер і воскрес, аби володіти мертвими і живими, і Сам зійшов у пекло, щоб врятувати душі, які з вірою очікували на Його пришестя.

 

Свята Церква як Христове Тіло об'єднує всіх охрещених вірних чи вони ще тут на землі, чи вже у славі в небі.

Смерть і поховання не припиняють стосунків християнської любові, що зв’язували живих із померлими під час земного життя останніх. Продовження цих зв’язків і здійснюється у молитовному поминанні покійних. За євангельським вченням, «Бог не є Богом мертвих, але живих. Бо у Нього всі живі». Христос помер і воскрес, аби володіти мертвими і живими, і Сам зійшов у пекло, щоб врятувати душі, які з вірою очікували на Його пришестя.

 Творити поминання, молитви та пожертви за померлих – священний обов’язок кожного християнина.  

Церква має прадавній звичай поминати померлих 3-го, 9-го і 40-го дня після смерті, тому і ці дні звуться третини, дев’ятини й сороковини або чотиридесятини. Ті поминання сягають апостольських часів. Ці дні пов’язані з етапами возходження душі до неба.

Виявом нашої любові до тих, що відійшли до вічності, є також наші моління в роковини їхньої смерті чи похорону. Це похвальний християнський звичай у роковини давати на відправу святої Літургії, парастасу чи панахиди. Так ми засвідчуємо нашу любов до дорогих нам померлих і нашу вдячність їм.

Також Святою Церквою встановлені «батьківські дні», в які у всіх Православних Храмах моляться за померлих.

Така молитва звершувалась і у нашому Свято-Воскресінському храмі у Дмитрівську суботу 25 жовтня.

Прихожан зібралась чимало, а ще більше принесено пожертви у вигляді хліба, булочок, цукерок, печива та ін. Дехто з людей принесли ще й зефір, тому що їх покійні рідні дуже любили ці солодощі.

Після заупокійної Божественної літургії відслужено загальну панахиду, після чого, волонтерською групою під керівництвом Р.М. Хмільовської, всі пожертвування були розділені та рознесені бідним і одиноким людям. Все що залишилося - пожертвовано для хворих  районної лікарні.

Поминальна субота..........Поминальна субота 

Отже, наша молитва і жертва знайшла вдячність не лише у наших померлих рідних, але й у нужденних живих.

А вони померлі рідні і близькі дочекались поминальної жертви і молитви.

Молімося за наших померлих, щоб вони, очищені Божою Любов’ю в Небі, просили за наше спасіння. Багато душ людей що перейшли до вічності, потребують щоб ми жертвували за них відпусти протягом заупокійних днів.Пам’ятаймо про це. І будемо надіятись, що Всемилостивий Господь прийняв наші щирі молитви та пожертви.