За сім днів до Великодня Свята Православна церква згадує вхід Господа Іісуса Христа в Єрусалим напередодні його страждань і переможного воскресіння. Цю неділю ще називають «Вербна неділя».

Господь Іісус Христос ішов у Єрусалим, щоб здійснилося усе про нього сказане пророками як про Месію. Він йшов для того, щоб випити чашу страждань і викупити людей від рабства смерті. Він ішов віддати свою душу і викупити нею людський рід, що піддався гріхопадінню. Віддавши Свою душу, Іісус Христос ввійшов у Свою Славу. Христос ішов з миром, бо вибрав не коня, як воїн, а осла, що було у ті часи знаком миру. Він увійшов як Цар, що не терпить насилля і розбрату. Апостоли намагалися додати цій події неабиякої величності: покрили молодого осла своїми одежами, одіж стелити і на дорозі, у цей час радісно славлячи Бога, за спасіння світу через Христа і за всі чудеса, які вони бачили. Святий Іоанн свідчить «Багато люду, що прийшли на свято, почувши, що Іісус йде до Єрусалиму, взяли пальмове гілля і вийшли назустріч Йому» (Ін. 12.12.-13). Але люди не розуміли, що царство Давида буде не земним, а духовним. І Господь, подивившись на Єрусалим, «заплакав про нього» (Лук.19.41 -44), він побачив його скору загибель. Іісус Христос сказав: «Не зрозумів ти часу відвідин тебе», тобто того благодатного часу, коли Бог дав тобі особливу милість і призвав тебе до спасіння через посланого до тебе Месію.

Люди були сліпі. Сліпі духовно. Сьогодні, проблема людської духовної сліпоти приводить до дуже трагічних наслідків, тому гостро постає потреба у християнській любові. Як говорить протопресвітер Александр Шмеман: «християнська любов – це неможлива можливість побачити Христа в іншій людині, хто б він не був, у людині, яку Бог за своїм вічним і тайним промислом вирішив увести в моє життя, хоча б на мить, не тільки як спонукання для доброї справи чи благодійних вчинків, але як початок вічного спілкування з Самим Богом.» Ми дуже часто звертаємося до Бога у молитві про допомогу, але коли Господь своєю милістю заради спасіння нашої грішної душі посилає до нас Людину, ми у кращому випадку не помітимо її, чи відмахнемося від її слушних порад. «Хто ти такий? Відійди! Мені Бог поможе!» – так говорять сліпці духовні і ризикують прогнати самого Господа. Митрополит Волоколамський Иларион (Алфеев) говорить так: «Дуже важливо кожному з нас навчитися довіряти Богу.

Не можна впадати у відчай, коли робимо багато, а отримуємо мало. Не можна сумувати, що високі духовні стани, про які пишуть святі отці, нам не доступні. Ні в якому разі не можна понадміру прагнути, щоб досягти цих станів. У духовному житті не повинно бути ні істерик ні надривів. Потрібно спокійно, методично і ціленаправлено працювати над собою. А решту покладіть на волю Божу». Ставтеся до кожної людини делікатно, уважно, тактовно, бійтеся образити ближнього, бійтеся не пізнати Господа.

Духовно-просвітницький центр «Держава»