14 січня Православна Церква згадує пам'ять великого вселенського учителя – Василія Великого, який своє земне життя присвятив Богу і Церкві, став великим святителем, церковним письменником, організував чернече життя. Написав Літургії, які носять його ім’я і звершуються кілька разів на рік. Прожив 49 років. За великі подвиги і труди на благо Церкви названий Великим.

Також 14 січня за старим стилем (юліанським календарем) починається Новий Рік. Ми – християни – молимося до Бога, щоб він допоміг нам прожити прийдешній рік в мирі, любові і достатку. Тому, як писав Святитель Макарій: «Побажаємо один одному щастя».

Існує звичай в Новий рік вітати один одного, бажаючи щастя. Він перейшов до нас від давніх часів і неухильно зберігається і передається з роду в рід. Уже тільки з цього можна зробити висновок про те, що недаремно утвердився він. Коли ми говоримо один одному: «З Новим роком, з новим щастям!», то, звичайно, ми вимовляємо ці слова не як порожні звуки, а усвідомлюємо, що в них таїться деяка сила. Якщо не всі, то дуже багато людей, вимовляючи ці слова, розуміють, що прийдешній новий рік, який би він не був, є вже тим новим щастям. Бо кожен день буття нашого незрівнянно перевершує дні небуття: життя само по собі є вже щастям, воно дане Творцем для блага.

Як багато тепер людей шукають щастя і не знаходять його! Наше століття винахідливості найрізноманітніших задоволень є в той же час століттям крайнього невдоволення своїм життям, невдоволення, що походить від усвідомлення неможливості знайти щастя. Всі ніби ходять у темну ніч з ліхтариками, розшукуючи щастя і запитуючи один у одного: «Чи не бачив ти щастя?». Шукають – і не знаходять. А не знаходять щастя тому, що не там його шукають, і не так шукають. Люди шукають щастя зовні, а варто було б шукати його всередині себе. Ходять з ліхтариками, якими освічують те, що знаходиться поза ними, а варто було б подбати запалити той ліхтарик, який освітить їхню душу. Шукають щастя на землі, а воно знаходиться на небі. Шукають щастя в тому, що живить гординю житейську, а воно знаходиться в смиренних злиднях, так як «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» [Мт. 5,3], – в цьому то Царстві і знаходиться щастя. Хочуть знайти щастя у веселощах, в утіхах, у задоволеннях – а воно обертається скорботами і слізьми, так як тим, що плачуть обіцяно розраду [Мф 5, 4], і через великі скорботи треба нам увійти в Царство Боже [Діян. 14, 22]. Ведуть винищувальні війни, щоб придбати нові землі, штовхають один одного, щоб одному стати на місце іншого, заволодіти надбанням його, – а не хочуть повірити в те, що тільки лагідним обіцяно володіння землею [Мф. 5, 5]. Женуть праведників, які викривають гріхопадіння й несправедливість, глумляться над благочестям, а забувають те, що не гонителям правди, а вигнаним за правду обіцяно Царство Небесне.

Щастя знаходиться в мирному сімейному житті, в подружній злагоді, в доброму вихованні дітей, а люди хочуть знайти його поза межами такого життя, в незаконних співжиттях, в кублах гріха, в нехтуванні подружніми і батьківськими обов'язками. Люди шукають його в будинках гріховних розваг, біля гральних столів, в читанні спокусливих книг, із вигнанням з будинків і книгосховищ всього, що нагадує про Бога, про вдячність, про моральність, про Церкву і християнство. А щастя – в храмах Божих, в зібраннях благочестивих, у вивченні Закону Божого. Такого щастя побажаємо один одному в прийдешньому Новому році!

Святитель Макарій (Невський)