4 грудня у духовно-просвітницькому центрі Свято-Воскресінського храму, що в смт. Віньківці, з благословіння отця Михаїла пройшло заняття для батьків спільно з учнями старшої та підліткової груп на тему «Введення у храм Пресвятої Богородиці». Ми, вчителі, винесли на обговорення проблему «Духовне виховання молоді». Під час заняття постійно проводилася паралель між вихованням Діви Марії її батьками святими Іоакимом та Анною і вихованням сучасних дітей, адже і наші діти живуть у світі, повному спокус.

Заняття розпочала група «Паростки добра». Діти читали вірші, розповідали історію свята Введення у храм Діви Марії, його духовне значення, зверталися із молитвами до Матері Божої.

Практична частина заходу була спрямована на те, щоб провести обговорення у формі діалогу між усіма учасниками заняття, зокрема викликати інтерес до спілкування і співпраці. Батьки мали змогу поставити священикам запитання, на які отримували відповіді. Бесіда розпочалася із важливого запитання: «Чи багато батьків радо благословили б свою дитину служити Богу, на користь державі, на радість людям за прикладом святих Іоакима та Анни?». Звичайно, батьки розгубилися, задумалися. Проте ми, вчителі, пояснили, що їхні діти вже підлітки, тому незабаром підуть у світ кожен своєю дорогою. Від нас, вчителів, батьків, залежить чи складуть вони іспит самостійного життя, чи отримають до того часу належне виховання, щоб встояти перед спокусами?

 

У когось відразу з’явилася краплинка суму в очах, адже так страшно відпускати своє дитя із рідної домівки. Кожен з присутніх батьків, напевно, замислився над цією проблемою, бо спілкування стало активнішим, участь в діалозі взяли й учні. Було корисно почути їхні думки, погляди на ту чи іншу проблему, вислухати їхні міркування. Були обговоренні такі питання: яким чином Православна Церква виховує дітей? Якою має бути православна сім’я? Які християнські традиції потрібно запроваджувати у сім’ї? Говорили про відносини між батьками і дітьми, зокрема чи потрібно карати дітей за непослух і нагороджувати за слухняність. Запитання та відповіді радо коментували отець Михаїл та отець Андрей. Вони пояснили, яким повинно бути християнське виховання дитини і як правильно це робити, давали духовні поради та настанови усім батькам і дітям.

Під час заняття вчителями були зачитані листи, взяті із газет, в яких люди оповідали свої життєві ситуації. В одному листі було описане прагнення дитини прожити життя на власний розсуд. В іншому – надмірна опіка дитини її матір'ю з усіма плачевними наслідками. Ця життєва історія не залишила байдужими нікого, емоційно зворушила, викликала сльози на очах у матерів. Обговорення посталої проблеми було активним та цікавим: і діти, і батьки охоче висловлювали свої думки. Дуже важливим у цій ситуації був висновок батюшки Михаїла, який радив, як не виховати дитину-споживача, як прищепити любов до Бога, наводив повчальні приклади із власного життя, говорив про силу молитви матері за дитину.

Цікавим елементом нашого заняття було проведення вправи «Ми – діти Божі». Це дало можливість матерям і дітям, які брали участь, оцінити свої стосунки. Учасники на пелюстках квітки писали прохання до Господа: мати за дитину, дитина за матір, і одне спільне, яке і дало зрозуміти, чи дружні між ними взаємини. Було дуже приємно слухати їхні побажання, адже у Бога просили здоров’я, щастя, гарної долі, терпіння, взаєморозуміння, миру на землі.

На завершення заходу для всіх учасників було запропоновано виконати вправу «Духовний сад». Батьки і учні вибирали правильні на їхню думку методи духовного виховання, які були написанні на яблучках, а потім плоди розміщували на яблуні. Всі правильно обрали варіанти, думки батьків і дітей співпали, яблуньки були подібними. У «духовному саду» красувалися такі поради: батькам і дітям спільно відвідувати храм, спільно молитися, батькам подавати дітям приклад праведного життя, вчитися любити Бога, вчитися любити ближнього, намагатися виконувати Божі заповіді, привчити дитину сповідатися, навчити дитину дякувати Богу за все, разом читати духовну літературу, разом постити, разом брати участь у житті приходу.

Підсумок заняття підвів отець Михаїл, він порадив батькам пускати дітей до Господа, і самим йти до Бога. Атмосфера під час заняття була емоційною: і співпереживали, і сміялися, і плакали, активно спілкувалися. Після цього діти пригощали батьків смачним чаєм. Зі сторони присутніх відгуки про захід були позитивними, люди дякували, говорили, що такі заняття потрібно проводити частіше.

Отже, усі дійшли висновку, що ми повинні прямо від колиски виховувати своїх дітей в християнському дусі, бо наше майбутнє, спокійна старість в дуже великій мірі залежить від того, як ми виховуємо своїх дітей. Наше завдання – виховати духовну молодь, що, наслідуючи Пречисту Діву Марію, радо йшла би за Божим голосом на службу Богу, Церкві й народу. Тільки тоді зможемо сміливо дивитися в майбутнє нашої Церкви, коли зможемо виховати християнина.