Свята Великомучениця Катерина жила за правління імператора Максиміна (305 – 313). Її батько Конст був правителем Александрії Єгипетської. Живучи в столиці – центрі еллінської вченості, Катерина, отримала чудову освіту, вивчивши твори кращих античних філософів і вчених. Юнаки з найвеличніших родин імперії прагнули руки прекрасної і розумної Катерини, але жоден з них не став її обранцем. Вона оголосила батькам, що згідна вийти заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі та мудрості.

Мати Катерини, таємна християнка, повела її за порадою до свого духівника, святого старця, що творив молитовний подвиг на самоті в печері неподалік від міста. Вислухавши Катерину, старець сказав, що він знає Юнака, Котрий перевершує її у всьому, тому що “Його краса світліша за сонячне сяйво, Його мудрість керує всіма творіннями, Його багатство розливається по всьому світі, але це не зменшує його, а множить, висота роду Його – незбагненна”. Образ Небесного Нареченого народив у душі святої діви гаряче бажання побачити Його. Істина, до якої линула її душа, відкрилася їй. На прощання старець вручив Катерині ікону Божої Матері з Богонемовлям Ісусом на руках і звелів з вірою молитися Цариці Небесній – Матері Небесного Нареченого про дар бачити Її Сина.

Цілу ніч молилась Катерина і удостоїлася побачити Пресвяту Богородицю, Яка просила Свого Божественного Сина подивитися на Катерину, стоячу перед Ними навколішки. Але Дитина відвертала Свій лик від неї, кажучи, що Він не може дивитися на неї, тому що вона потворна, нікчемна, злиденна й божевільна, як і будь-яка людина, не омита водами Святого Хрещення й не відзначена печаттю Духа Святого. У глибокому засмучені Катерина знову пішла до старця. Він з любов’ю прийняв її, настановив у вірі Христовій, заповів зберігати чистоту й цнотливість і безперестанно молитися. Пізніше старець звершив над нею Таїнство Святого Хрещення. І знову Святій Катерині було видіння Пресвятої Богородиці з Дитям. Тепер Господь ласкаво дивився на неї й дав їй перстень, обручивши її Собі. Коли видіння скінчилося і свята прокинулася від сну, на руці її світилося кільце – чудовий дарунок Небесного Нареченого.

У цей час в Александрію на язичницьке свято прибув сам імператор Максимін. Із цієї нагоди свято було особливо пишним і багатолюдним. Лемент жертовних тварин, дим і сморід жертовників, що палали безперестанку, гомін юрби на аренах переповнювали Александрію. Приносилися й людські жертви – на смерть у вогні прирікали сповідників Христа, які не відступили від Його вчення під Страхом страшних тортур. Свята любов до мучеників – християнам і сердечне бажання полегшити їх долю спонукали Катерину піти до головного жерця і владики імперії, імператора-гонителя Максиміна. Назвавши себе, Свята сповідала свою віру в Єдиного Правдивого Бога й мудро викрила омани язичників. Краса дівчини зачарувала правителя. Щоб переконати її й показати торжество язичницької мудрості, імператор повелів скликати 50 кращих вчених мужів імперії, але свята взяла гору над мудрецями, так що вони самі ввірували в Христа. Свята Катерина осінила мучеників хрестом, і вони мужньо прийняли смерть за Христа і були спалені за велінням імператора. Максимін ще спробував спокусити Святу обіцянкою багатства і слави та отримавши гнівну відмову, наказав піддати її жорстоким тортурам, а потім кинути в в’язницю.

Імператриця Августа, яка багато чула про святу Катерину, виявила бажання побачити її. Умовивши воєводу Порфирія із загоном воїнів супроводжувати її, Августа прийшла до в’язниці. Імператриця була вражена силою духу Святої Катерини, обличчя якої сяяло Божественною благодаттю. Свята Мучениця розкрила імператриці, Порфирію та воїнам християнське вчення, і вони, увірувавши, навернулися до Христа.

Наступного дня Мученицю знову привели на судилище, де під загрозою колесування запропонували їй зректися від християнської віри і принести жертву богам. Свята непохитно сповідала Христа і сама підійшла до коліс, але Ангел розтрощив знаряддя страти, і вони розлетілися на шматки, поранивши багатьох язичників. Побачивши це чудо, імператриця Августа й царедворець Порфирій з 200 воїнами перед усіма сповідали свою віру в Христа і були обезголовлені. Максимін знову спробував спокусити Святу Мученицю, запропонувавши їй шлюб, і знову отримав відмову. Свята Катерина твердо сповідала вірність своєму Небесному Нареченому – Христові та з молитвою до Нього сама поклала голову під меч ката. Мощі Святої Великомучениці Катерини були перенесені Ангелами на Синайську гору. В VI столітті за одкровенням були знайдені чесна голова і ліва рука Святої Мучениці і з почестями перенесені в новостворений Храм Синайського монастиря, побудованого Святим імператором Юстиніаном (527 – 565; пам’ять 27 листопада).

Студенти, філософи, проповідники вшановують святу Катерину як свою небесну покровительку.