«У вас є ціле життя, щоб працювати, а діти будуть маленькими всього один раз». Так говорить польська народна приказка, навчаючи нас правильно виховувати своїх дітей. Діти – це зерно, яке повинно дати добрі плоди, тобто, просто кажучи, – прорости в нашому майбутньому.

Ангел-Хранитель сім'їУ кожній українській родині основним вихователем і вчителем є дружина. Але чоловік теж бере участь, виправляючи педагогічні помилки жіночого виховання. У родині священика навчанням моралі і пізнанням світу «заправляє» матушка. Але крім цього вона повинна бути опорою для свого чоловіка, священика. Повинна бути його помічницею, подругою, порадницею, соратником, критиком і правою рукою. Адже православний священик цілком повинен віддавати себе людям, він повинен відгукуватися на будь-який заклик, на прохання про допомогу своїй Богом даній пастві, часто нехтуючи потребами власної сім'ї.

На Львівщині дружину священика шанобливо називають «її мосць», тобто міць, сила. А в чому ж міць? Що це означає? Святитель Григорій Богослов радить: «Радості і всі скорботи чоловіка почитай загальними. Нехай і турботи у вас будуть спільні, тому що через це зростає будинок». Так складається, що вдома він має відпочивати душею. Йому потрібно тепло, розуміння, співчуття, а головний обов'язок матушки – бути завжди в гарному настрої. І тут дуже важливий подвиг сили матушки: її внутрішнє життя і особиста молитва. Ні в якому разі не механічна – звернення до Бога має бути від чистого серця. Взагалі, матушка нічим не відрізняється від звичайної жінки. Основне призначення жінки – бути матір'ю, а для матушки – бути матір'ю-християнкою: терплячою, покірною, слухняною ... Тобто бути Ангелом-Хранителем своєї сім'ї.

Потрібно звернути увагу, що в церковному середовищі матушка взагалі є місцевою знаменитістю, її слова і вчинки передаються з вуст в уста і строго оцінюються. Тому реальна біографія тісно переплітається з домислами, і ніхто вже не знає, де починається одне і закінчується інше. Захованою залишається проста дійсність про будні вдома з дітьми і постійно відсутнім чоловіком; про жіночі слабкості і бажання хоча б раз на місяць провести вечір з чоловіком наодинці без дітей; про те, що діти частіше бачать батька в ризі разом з чашею в церкві, ніж удома.

Святитель Григорій Богослов говорить: «Добре дружині – почитати Христа в особі чоловіка; добре і чоловікові – не обезчестити церкву в особі дружини». Сім'я священика є показовою. На неї рівняються і з неї беруть приклад, тому матушка повинна рішуче долати, злагоджувати і виправляти недоліки виховання. Слід зазначити, що дружина священика, хоче вона цього чи не хоче, – людина «публічна», і оточуючі люди завжди будуть на неї дивитися: хто з явним бажанням наслідувати, хто з бажанням зробити поспішний висновок про матушку або взагалі про християн, а хто з бажанням засудити. Так що відповідальність є, і чимала. Добре, коли матушка цю відповідальність може усвідомити. Насправді «відповідати» потрібно, перш за все, серцем.

Святий учитель Церкви Григорій Богослов продовжує навчати жінок, кажучи: «Будь високомудрою, але не високорозумною». Згідно зі словами святителя, кожна жінка покликана бути правилом і образом, а що стосується матушки, то тут без варіантів. Вона повинна випромінювати мудрість, віру в Бога і смиренність. Що ж стосується «еталона матушки», то його просто не може бути. Люди всі різні, кожен рятується своїм шляхом, єдине для кожного – любов до Бога, до ближніх і готовність покаятися в своїх гріхах. Тому кожному своє. Одні матушки можуть народити багато дітей і виховати їх справжніми християнами, а інші «мосці» не мають від Господа дару материнства, але мають талант лікаря або вчителя, і вони цим допомагають людям. Є музичні педагоги, які замінюють багатьом мати і піклуються про інших дітей, маючи гасло в житті «чужих дітей не буває», інші ж багатьох звернули до Бога тим, що мають вчений ступінь і їх за це цінують. Окреме місце в списку соціального служіння займають матушки на сільських парафіях. Вони начебто не ходять на роботу, але домашніх справ дуже багато ... За відсутності батюшки така матушка цілком справляється з якимись його обов'язками: людям підкаже, втішить і завжди підтримає.

Нарешті слід зазначити, що бути справжньою матушкою – це особливий церковний послух. Можливо, один з найважчих. Тут потрібно: справжня самопожертва, відчайдушність служіння і беззаперечне самозречення. Переглядаючи життя деяких матушок, кожен раз переконуєшся: їхнє служіння – виклик сучасній відсутності ідеалів буття. Вони своїм життям прагнуть показати правильне розуміння сім'ї – втілення ідеалу відносин чоловіка і дружини, ідеалу жіночності та материнства, ідеалу відносини до всіх людей взагалі і парафіянам зокрема. Хоча, звичайно, є всякі люди, і іноді деяких дружин священнослужителів назвати «матушкою» неможливо. Але більшість намагаються самі відповідати високому званню «матушки», і з усією силою свою сім'ю намагаються підтягувати під ореол ідеалу. Головне те, що ми всі повинні досягти того щасливого стану душі, про який писав блаженний Августин: «У головному – єдність, у другорядному – свобода, а в усьому – любов»!

Протоієрей Діонісій Буренко