Драбинко, Новинський і УПЦ: як Церкву використовують в політичних конфліктахВже не перший місяць засоби масової інформації тиражують повідомлення про конфлікт всередині УПЦ. Хоча його наявність піддається сумніву і критиці, в ЗМІ розвивають ідею протистояння між народним депутатом Вадимом Новинським та митрополитом Олександром (Драбинко).

Більше того, в ситуації, що склалась, інформаційні ресурси схильні вважати, що Драбинко є жертвою протистояння з депутатом, в якому останній – Новинський – виступає ледь не обер-прокурором УПЦ. Насправді ж, факти, якими оперують в ЗМІ з цього питання, є далекими від істини. Особистісний конфлікт двох персон, який триває вже не перший місяць, намагаються видати як церковний, і тому є кілька причин.

 

Новинський в УПЦ: персона нова чи стара-добра?

Громада храму та члени духовно-просвітницького центру постійно намагаються допомогти усім тим, хто потребує негайної допомоги, тому усі щиро прагнуть, щоб кожна дитина не була обділена турботою і увагою. Сирітські серденька вже витримали удар долі і ми щиро віримо, що з боку держави, у цей нелегкий для усіх час, дітки отримають втрачену батьківську опіку. Ми – християни, тому не маємо права стояти осторонь, хочемо допомогти дітям чим можемо.

В своїх численних публікаціях митрополит Олександр (Драбинко) регулярно вказує на факт того, що Вадим Новинський вкупі з колишнім президентом України Віктором Януковичем нібито намагались усунути від справ спочилого Предстоятеля УПЦ – митрополита Володимира. Не акцентуючи на мотивації подібних дій Новінського і Януковича (оскільки їх, по суті, і немає), Драбинко регулярно вказує на те, що олігархи в Церкві є дуже згубним явищем.

У власній колонці видання «Слово і Діло» митрополит Олександр (Драбинко) пише про Новинського: «Кримінальна відпововідальність для олігарха? Скажімо відверто, це було би великою політичною сенсацією. Ба більше, стало б символічним актом десакралізації олігархії та докорінно змінило би всю структуру впливів усередині українського суспільства!». З цих слів складається враження, ніби владика Олександр, перебуваючи на хвилі загальнонаціонального постреволюційного піднесення, виступив не лише проти Новинського, але проти усього українського олігархату.

Та незважаючи на всі висловлювання владики Олександра з цієї теми, вартує уваги той факт, що Вадим Новинський, як і багато інших депутатів (олігархів), був в оточенні спочилого Предстоятеля УПЦ. Як тільки Вадим Новинський розпочав свою бізнес-діяльність в Україні, він одразу ж став церковним меценатом. Саме митрополит Олександр (Драбинко) став тим, хто фактично ввів Новинського у коло спілкування Блаженнішого митрополита Володимира. А в останні роки життя спочилого Предстоятеля владика Олександр досить легко та без зазору сумління брав гроші з рук «олігарха» Новинського з мотивацією – «на лікування Блаженнішого».

Можна лише уявити, які суми коштів передавав Вадим Новинський на потреби УПЦ в роки Предстоятельства Блаженнішого митрополита Володимира та фактичного регентства владики Олександра (Драбинко). Та варто зауважити, що на той час митрополит Олександр мав суттєво відмінну риторику по відношенню до Новинського. В принципі, це і зрозуміло, адже було би не надто розумним кусати руку, яка тебе годує.

Припинилась ця ідилія, вочевидь, тоді, коли Вадим Новинський просто втомився від того, що Драбинко використовує його матеріальне становище. Крім того, факти з особистого життя молодого митрополита та скандали навколо його персони, які один за одним збурювали суспільство, однозначно не робили гарного іміджу його оточенню. Саме тому розірвання будь-яких зв’язків з Драбинком було виваженим та доцільним кроком з боку Вадима Новинського.

Справжня причина конфлікту, або Шукай, кому вигідно

Відкритим залишається запитання: чому в конфлікт між двома особами замішана Українська Православна Церква? Відповідь полягає в тому, що обидва фігуранти знаходяться в безпосередній близькості до церковного середовища. Також стосується УПЦ й ініційована ГПУ кримінальна справа про нібито тиск Новинського на спочилого митрополита Володимира. На цьому всі зв’язки цього конфлікту з Церквою завершуються.

Як би не було сумно це визнавати, але митрополит Олександр (Драбинко) дуже багато «наслідив» в останні роки. Зрозуміло, що за період попередньої влади, шкодуючи митрополита Володимира, органи безпеки та внутрішніх справ не давали ходу кримінальним провадженням проти Драбинка. Хоча звинувачення проти митрополита Олександра були досить істотними (чого тільки вартує справа з викраденням монахинь Покровського монастиря в Києві, в якій Драбинко визнав власну причетність до цих подій), його імунітет, зумовлений близькістю до Предстоятеля, відводив від нього всі претензії.

Однак подібні «прикриті» справи рано чи пізно можуть стати в нагоді, чим власне і скористалась постреволюційна влада. Фактично, Драбинко став гвинтиком в механізмі по дискредитації і політичному знищенню депутата Новинського. Не виключено, що молодого митрополита банально шантажують, погрожуючи дати хід тим кримінальним провадженням, в яких він відіграв безпосередню роль. Саме цей факт лягає в основу всіх суперечок між митрополитом Олександром та Вадимом Новинським.

Ні для кого не є таємницею, що Вадим Новинський – один з найбагатших людей України – сидить кісткою в горлі у багатьох своїх бізнес-опонентів, включаючи Президента України Петра Порошенка. Вочевидь, саме якісь підводні камені, про які широкому загалу мало що відомо, і стали причиною того, що український політикум заїло на Новинському, проти якого використовуються будь-які важелі, навіть Церква.

Вартує уваги також і сам мотив, навколо якого сформували цілу кримінальну справу, – нібито Вадим Новинський чинив тиск на митрополита Володимира. Тут було б цікаво дізнатись: з яких це пір чинна влада, яка останніх кілька років активно втоптує канонічну Церкву в землю, раптом почала переживати за Її долю? Відколи це УПЦ, про яку з ненавистю говорять майже всі українські політики, почала потребувати їхнього захисту?

Є ще одна банальна підстава, яку в українській політиці досить часто використовують. Новинського «призначили винним», роздуваючи навколо нього цілий спектакль з багатьма невідомими, тільки тому, що українській владі вже немає куди ховати власні політичні невдачі, як на зовнішньому, так і на внутрішньому політичному фронті.

Як би далі не розгортались події, важливим є той факт, що правда мало-помалу виходить на поверхню. І варто зауважити, що вона не така вже і комфортна для тих, хто ініціював цей затяжний процес. Що ж до Церкви в цій грі, то якби в усе це не втручався митрополит Олександр, можливо, ані імені його духовного наставника, ані абревіатури «УПЦ» у цій справі просто не було б.