Настоятель Свято-Воскресінського храму протоієрей Михаїл

Той, хто не ходить до церкви, виправдовуючись завжди каже:

-Що я там не бачив в церкві.

-Головне Бог в душі.

-Що мені піп може дати.

-Я можу вірити Богу без церкви та попа і т.д.

   А чи так воно є дійсно? Чи може  помиляються ті, що так говорять і думають?

Найперше те, що є Бог вірять навіть демони і це не є повним  аргументом віри в Бога. Друге - віра без діла є мертва, якщо немає добрих справ, але є лише сама віра - це  також не є повним аргументом  віри в Бога.

   Ці біблійні та життєві  постулати якнайкраще вказують на те, що віра не завжди буває релігійна і є вірою в Бога. Вірити можна  батькам, братам, сестрам і просто людям, любити їх, допомагати , при цьому не маючи релігійного та духовного почуття. Для таких людей часто віра в Бога  і є чимось незрозумілим. Своє  небажання ходити в храм  вони  аргументують словами: «Головне  щоб Бог був  в душі». Є в них   і допоміжні аргументи: «В храмі душно, холодно, тісно и т.д. Ще в храмі строгі  священики і грубі прихожани. Краще спілкуватись з Богом «без посередників» напряму, або дома». Вони можуть прийти на територію храму,  постояти і піти додому, задоволеними виконаним обов'язком.

   Припустимо, що Бог поступив би з нами так само: «Головне, щоби людина  була в мене в душі. На землю приходити заради любові до людини й заради позбавлення її від гріха зовсім не обов'язково. Там  на землі холодно, жарко, тісно, бідно, загалом небезпечно для життя… Краще любити людину здалеку «без посередників».

   Ой такого Бога ми би звинуватили в тому, що він не хоче приймати участі в нашому земному житті. Давайте відповімо на запитання: «Чого те, що ми собі дозволяємо, ми не хочемо дозволити Богу?»

   Якби  батько, або мати дозволяли собі доводити дітям свою любов тільки словами і казали їм : «Ми вас дітки любимо дуже, дуже, але участі у вашому житті приймати не будемо, ми не будемо вас ростити, годувати, вдягати, вчити, не будемо матеріально вам допомагати... Що би такі горе-батьки почули від дітей?»

   Тепер ми бачимо, якщо у батьків любов до дітей справжня, то така любов зобов'язана брати участь у житті дітей. Любиш дитину - люби її  тіло і душу . Така любов повинна виражатися і в чомусь матеріальному. Таким виразом любові являється, по можливості, наша їм матеріальна допомога. Це може бути одяг, плата за навчання, квартира, автомобіль.

   А церква - це те місце де торжествує Божа любов. Божа любов там торжествує тому, що Бог на землі в печері в яслах народився від Діви Марії. І перший християнський храм на землі - це місце  народження Ісуса Христа. Новонароджений Христос з першого християнського земного храму взяв на себе тяжкий труд увійти в світ, що був заражений гріхом. Бог пішов назустріч людям і так нас полюбив, що Тіло Своє віддав на розп'яття, він пройшов свій відрізок дороги назустріч людині і допоміг людині і допомагає і понині.  Тепер людина повинна пройти свою дорогу до Нього. Ось для чого треба людям ходити в православний храм, бо він є першоджерелом православних храмів на землі. Ми віримо Богу, а Бог вірить нам, про це свідчить незмінна історія становлення Православної Церкви. Православна Церква  в нашій уяві це місце де є Тіло і Кров Христа, які через віру і причастя нас всіх об'єднує. В нас, по слову апостола, немає юдеї чи еліна, чи білоруса чи українця, чи румуна, чи чуваша, чи росіянина, чи калмика, серба чи молдована, мадяра, чи гуцула ми всі через любов Христову Його Тіла і Крові брати і сестри.

  Не можна причаститись Тіла і Крові Христової без храму, без священника, законно по чину церковному висвяченого, не можна дома, або в полі, або в лісі, потрібно в храмі. Якщо можна б було спасти свою душу без причастя, тільки молитвами і добрими справами, то Христос був би непотрібний, все це могло би бути і без Нього. Христос приніс нам перемогу над смертю, дав нам можливість воскреснути. І плоди Його дару можливо вкусити лиш в Православному Храмі, вірячи в Його спасительну силу.

 Тому то заради  Тіла і Крові Христової можна витерпіти в храмі все: і строгих батюшків, і прискіпливих прихожан, і тисняву, і жару, і холод, і тим паче якщо зайти в наш Свято-Воскресінський храм і добре придивитись, то ви побачите, що страхи відносно строгості та прискіпливості, тисняви  та холоду дуже, дуже завищені.