Субота перед Квітною неділею   називається Лазаревою, тому що православна Церква в цей день згадує чудо воскресіння Христом праведного   Лазаря. Біблейна   історія розповідає  про життя двох сестер Марфу і Марію та їхнього брата Лазаря, а також про Ісуса Христа, котрий любив цю родину і, мабуть, час від часу, йдучи по дорозі, відвідував їх. Звідки це припускаємо – з тексту святого Іоана-євангеліста, бо написано, що Він їх любив, а значить, спілкувався з ними. Також ці особи, в міру можливості, приходили послухати Ісуса, коли він навчав недалеко від їхнього місця проживання. Сталося - Лазар тяжко захворів, і сестри послали посланців до Спасителя, а не до лікаря, щоб допоміг їхньому братові. Не так близько на той час був він від них; Христос не поспішав, аби відразу прийти на їхнє прохання, бо, як Бог, знав, що Лазар помре і Він воскресить його. У Господа немає несподіванок або невідомих наперед історій.


Субота перед Квітною неділею   називається Лазаревою, тому що православна Церква в цей день згадує чудо воскресіння Христом праведного   Лазаря. Біблейна   історія розповідає  про життя двох сестер Марфу і Марію та їхнього брата Лазаря, а також про Ісуса Христа, котрий любив цю родину і, мабуть, час від часу, йдучи по дорозі, відвідував їх. Звідки це припускаємо – з тексту святого Іоана-євангеліста, бо написано, що Він їх любив, а значить, спілкувався з ними. Також ці особи, в міру можливості, приходили послухати Ісуса, коли він навчав недалеко від їхнього місця проживання. Сталося - Лазар тяжко захворів, і сестри послали посланців до Спасителя, а не до лікаря, щоб допоміг їхньому братові. Не так близько на той час був він від них; Христос не поспішав, аби відразу прийти на їхнє прохання, бо, як Бог, знав, що Лазар помре і Він воскресить його. У Господа немає несподіванок або невідомих наперед історій.

Поки прийшов Христос, Лазар помер, і не тільки помер, а вже четвертий день лежав у гробі. До Віфанії, де мешкала згадана родина, прийшов Син Божий, щоб довершити чуда воскресіння та показати владу над померлими. Тут важливо й те, що згадано назву міста: слово Віфанія означає "дім миру", а дім миру, як пише святий. Іоан Златоустий, значить - справжній дім Господа, в котрому ми, його мешканці, прикликаємо Його як Володаря.   ,     

Ісус перед тим сповістив апостолам, що Лазар заснув, говорячи про його смерть.  Зустрівшись з Мартою, а потім і  Марією  запевнив їх, що  брат воскресне Його силою. Вони, натомість, думають про воскресіння в останній день.  Христос, аби запевнити сестер, називає себе "воскресінням та життям". Бачачи сестер заплаканими та розжалобленими і зворушений співчуттям, Христос   заплакав теж. Плакав не тому, щоб давати приклад плачу за померлими, а плакав   над недовірою людей, що оточували його. Ісус плакав також і над тими, «хто впродовж віків не вірить у воскресіння  та вічне життя, до котрого спрямована кожна людина згідно з Божою волею», - навчає  Святе Письмо. Хто живе з Богом, хто живе в Ньому, той не вмирає ніколи. Господь навчає, щоб вірити в Нього, бо хто має таку віру, очевидно, помирає лише тілом, а душа не вмирає, вона перебуває з Богом і створена для безсмертя.

Спаситель  наказав забрати камінь від печери, у котрій було поховано преведника,    і наказав йому: "Лазарю, вийди сюди!" (Ін. 11,43), -   той вийшов, обмотаний полотном по руках, ногах та обличчі ще й зав'язаний хусткою по голові. Не став перешкодою сумнів Марти, що вже чути неприємний запах від розкладання тіла померлого, не завадила також невіра інших у Його могутність воскрешати померлих. Він - Бог - сказав померлому вийти з гробу, і його дух, повернувшись у тіло, виводить померлого на світло.  

Історія із Лазарем має додати нам віри в майбутнє життя. Це історія нашого життя, історія кожної людини, коли вона стає мерцем для Бога, накривається каменем-гріхом, зав'язується у провини-пов'язки, опускається до глибокого, темного, духовного гробу і завмирає для вічного та щасливого життя. Скільки ж то таких трупів тиняється по землі? Мільйони, а може, і мільярди? Страшно подумати.   Колись у містах Содомі та Гоморі Господь не знайшов п'ятдесятьох праведників, мало того, Авраам просив помилувати місто, дійшовши до десяти, а з міста вийшли тільки Лот, і його жінка та дві дочки - решта загинули від сірчаного дощу. Не можемо легковажити своїм спасінням. Нам треба   щоденно дбати про   спасіння нашої душі. Дбаймо, тому що спасіння залежить тільки від нас -  Христос нам дарує його, а ми можемо його взяти за умови чистого серця та чистої душі. Хто знає Бога за життя на землі й живе з Ним у єдності, той пізнає Його у вічності й почує слова признання: "Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство..." (Мт 25, 34).